Офіційний гавайський термін для бабусі - це kuku wahine, але туту використовується найчастіше для бабусь і дідусів обох статей. Хоча загальноприйнята мудрість полягає в тому, що в гавайській мові немає "t", в дійсності "t" і "k" дещо взаємозамінні.

Капуна - термін, який іноді використовується для бабусь і дідусів, але він більш точно означає «старший» і найчастіше використовується для відстоювання та навчання традиційної гавайської культури. Kapuna wahine - це ще один термін для бабусі, і його іноді скорочують до пуни і використовують як прізвисько.

Дізнайтеся про гавайські імена для діда або перейдіть до списку етнічних імен для бабусь або до вичерпного списку імен бабусь.

Гавайська сімейна культура

Хоча корінні гаваї та острови Тихого океану становлять лише десяту частину нинішнього населення, їхня культура все ще приходить на думку, коли згадується гавайська культура. Хоча від багатьох традиційних практик було відмовлено, можна стверджувати, що основні вірування гавайської культури все ще мають сильний вплив на всіх островах.

У традиційній гавайській культурі важливе значення мають бабусі та дідусі та інші члени багатодітної родини, а також "навмисні родичі" - ті, кого запросили до сімейного кола. Це сімейне коло відоме як охана. Ця розширена родина відповідає за догляд за дітьми та навчання молодих.

Ще одна важлива концепція в гавайській традиції - ханай. Це звичай дозволяти дитині виховувати когось, крім біологічних батьків, іноді бабусь і дідусів. В інший час немовля може бути віддано бездітній людині. Іноді дитину віддавали б тому, що батьки не мали можливості її виховати. У всіх випадках дитина сприймалася як подарунок, а не як тягар, який потрібно взяти на себе. Діти Ханаї зберегли зв’язки з біологічними батьками. Традиційно не було стигми, прикріпленої до статусу дітей ханаїв.

На старих Гаваях першу дитину-чоловіка віддали бабусям та дідусям-батькам, а першу дитину-жінку - дідам-матері. Бабусі і дідусі могли вирішити, щоб дозволити батькам їх виховувати, але ті перші потомства належали їм.

Традиційно сімейну гармонію сприяла практика го'опонопоно, яку можна вільно перекласти як прощення. Вважалося, що дисгармонія може призвести до фізичних захворювань, тому особливо важливо було вирішити будь-які сімейні суперечки. За даним часом методом, найстарший член сім'ї, як правило, бабуся і дідусь, покликав би сім'ю разом для вирішення конфліктів. Члени сім'ї повинні були брати участь у процесі з готовністю та не чіплятися за власну точку зору. Якщо рішення не вдалося розробити, для надання допомоги може бути покликаний шановний сторонній чоловік, як правило, старійшина. У сучасну епоху цей процес іноді використовується як форма вирішення суперечок чи посередництва.

Мультигенераційне життя

Коли Бюро перепису звертається до бабусь і дідусів, які живуть у домогосподарствах з онуками, Гаваї послідовно очолюють список. На запитання, чи є вони первинними вихователями цих онуків, гавайські бабусі та дідусі з бабусями і дідусями значно знижуються. Тож, хоча на Гаваях є багато домочадців, що охоплюють багато поколінь, відповідальність за дітей все ще поділяють, а не передують дітям.

Сутички із сучасною культурою

Конфлікт іноді виникає в умовах соціального забезпечення через зіткнення гавайських традицій із західними звичаями. Наприклад, передача дітей ханаї традиційно проводиться усно, без оформлення документів. Сучасна практика полягає в тому, щоб усиновлення дітей було оформлено та узаконено. Коли сім'ї стійкі до подання належних документів, може виникнути плутанина щодо того, хто відповідає за дітей.

Інше питання - школи, які не викладають гавайської мови та не підтримують культуру корінного населення. Цей конфлікт подоланий у деяких районах із школами занурення, які не впроваджують англійську мову приблизно до п’ятого класу. Ці школи також наголошують на відкритому повітрі та традиційних звичаях. Однак стандартизоване свідчення може бути проблемою, оскільки тести незмінно пишуться англійською мовою.

У відповідній проблемі гавайці можуть бути стійкими до формальних програм раннього навчання, відчуваючи, що настав час членів сім'ї навчати дітей. Зокрема, вони можуть віддавати перевагу маленьким дітям проводити час зі своїми бабусями та дідусями.